ПОТІК СВІДОМОСТІ

Полем булої борні
йти доведеться мені,
Знати напевно невже
зможу майбутнє своє,

5 Бути сміливим однак –
то зобов’язання для
Всякого люду землі,
що народила мене...

Більше весняних пісень
10 ллють вередливі птахи,
Слухати їхні жалі
так осоружно було,

Що заховали усі
вуха подалі свої,
15 Тільки палали вогні,
котрі утечі чужі.

Лірика зла звідусіль
напади чинить дурні,
Бачити гидко лишень
20 терни густії повсюд,

А особливо отам,
де розрослися квітки,
Небо яснішає над,
главами диких примар.

Навигация:

VI. НА "ПРУСЬКУ ВІЙНУ" →