Прислушайтесь к Душе...

Душа и трепетала, и металась,
Ей неба было мало и земли...
Она найти Любовь свою пыталась.
И ощутить пьянящий вкус Любви.

Любви - и потаённой, и безгрешной.
Взаимной и восторженно-хмельной.
И пламенной. И всемогуще-нежной.
Глубокой, долгожданной и живой.

Сентиментальной и самозабвенной.
То хрупкой, а то чувственно-шальной.
И кАк бы ни сложилась жизнь, но - верной.
Чарующей. Красивой. Колдовской...

Той, за которой в ссылку и на плаху.
Той, для которой нет земных преград...
И испытанья в жизни, как награду,
Принять ты за такую будешь рад.

Которая сумеет греть в морозы.
И освежит прохладой в летний зной...
А Ум твердил: - Да это только грёзы!
Нет априори жертвенной такой!

- Есть. Ты не понимаешь... Это Сила,
Равной которой во Вселенной нет.
Я это знаю. Я уже любила...
Любовь - бескрайний негасимый Свет.

Он растворит и боли, и печали,
Собой заполнит темноту он враз...

Прислушайтесь к Душе. Она всё знает.
Любите сами, и пусть любят Вас!

01.08.2020
© Copyright: Сафронова Елена, 2020

Душа і тріпотіла, і металась,
Було замало неба і землі,
Вона знайти Кохання намагалась,
Й відчути прИсмак той п'янкий в імлі.

Кохання - таємниче і безгрішне.
Взаємне, феєричне та хмільне.
І полум'Яне, і могутньо-ніжне.
Глибоке, дивовижне, запальне.

Сентиментальне до самопожертви.
Шалене у своєму відчутті.
На будь-які Кохання піде жертви,
Щоб збереглася вірність у житті.

За нього - без вагань підЕш на плаху.
Здолаєш безліч інших перешкод.
І не відчуєш ні краплини страху.
І не чекатимеш за це винагорОд.

Воно в морози лютії - зігріє.
У спеку - прохолоду принесе.
А Розум говорив: - Та все це - мрії!
Кохання не здолає оце все.

- Ти зрозумій... Кохання все здолає...
Я знаю це, бо вже кохала я...
На світі сили більшої немає...
Це Світло сяє нам звідусіля.

Воно розтопить болі та печалі.
На Світло тЕмряву Кохання змінить враз.

Ви до Душі зверніться - та все знає.
Кохайте Ви. І хай кохають Вас!

20.08.2020
© Copyright: Сафронова Елена, 2020