Нам было тогда не до смеха... перевод с украинского
Тип произведения:
Перевод
Нам было тогда не до смеха:
Закатом зажглись небеса,
Зимы белоснежной эхо
Накинуло тень на леса.
И мы, на дрейфующей льдине,
Под парусом белых снегов:
"Ты песня моя лебединая!
До смерти моя любовь!"
Мы все проживали это
В свои восемнадцать лет,-
Когда было всё "фиолетово",
А иней - как в мае цвет.
И, вроде бы, для величия
Придумал он свой рассказ -
Ведь должен он для приличия,
Признать, что "не в первый раз"!
Я с чувством ему говорила,
(Я, вроде, была не глупа!)
Такую "трагедь закрутила"...
Нас вместе накрыл снегопад.
И эта симфония снега,
И дрейф посреди зимы...
Кружила нас сонная нега,
Где парус, та льдина и мы.
И хорошо, и чуть странно
На свете на белом жить!
Когда, народились заново,
О смерти нет смысла твердить.
Неужто должна согласиться,
Что прошлое вмёрзло в лёд?
Опять мне всё это снится:
Любовь и мой первый полёт.
Зимы за окном картинки.
А вьюга, сломав крыла,
Последней любви-паутинке,
Вновь к первой, меня увлекла.
Лiна Костенко
Було нам тоді не до сміху.
Ніч підняла завісу –
біла симфонія снігу
пливла над щоглами лісу.
А ліс, як дрейфуюча шхуна,
скрипів, у льоди закутий…
І хлопець, зворушливо юний,
сказав із дорослим смутком:
– Ти пісня моя лебедина,
останнє моє кохання…
В такому віці людина
завжди кохає востаннє.
Бо то уже справа гідности –
життя, бач, як сон, промайнуло.
Підлітки для солідности
мусять мати минуле.
Завіяні снігом вітрила
звисали, як біла гичка…
Я теж йому щось говорила,
і теж, певно, щось трагічне.
Було кохання фатальне,
майже з драми Ростана…
Я тільки сніг пам'ятаю,
отой, що давно розтанув.
Білу симфонію снігу,
шхуну, в льоди закуту…
А нам з тобою – до сміху!
А нам з тобою не смутно!
І добре тобі, і весело
на білому світі жити.
Ти тільки, як всі воскреслі,
не любиш про смерть говорити.
І маєш, напевно, рацію.
Минуле вмерзає в кригу.
І це вже не декорація…
Біла симфонія снігу.
Стогне завія до рання,
зламавши об ліс крило…
Ти – моє перше кохання.
Останнє уже було.
Звукозапись:
- 6 комментариев
Юлия Погодина
03:20
Очень чувственно и красиво!
Наталья Яшина
15:05
Юль, спасибо! Старалась очень, но это рискованное предприятие -браться переводить таких столпов, как Лина Костенко!
Инна
17:05
Мне понравилось
Наталья Яшина
17:05
рада, Ин!
Лидия Черкасова
19:13
Замечательное стихотворение! 
Наталья Яшина
19:08
Приятно очень!