Ты присмотрись...

Ты присмотрись,
а я уже на трапе!
И нету слов -
тревога через край.
А жизнь идёт
по "гауссовской шляпе",
шепчу тебе:
"Ну, вот и всё, прощай!"
Прощай и здравствуй!
Не было роднее.
Ты самый близкий
был мне человек.
И вот от этого -
ещё больнее:
где силы взять
устроить свой побег?


         Лiна Костенко

Ти дивишся.
А я вже – як на трапі.
І слів нема.
І туга через край.
Життя іде по «гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй»,
а отак – «прощай».
Прощай, прощай,
чужа мені людино!
Ще не було ріднішого,
як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність –
 утекти.