Липень стрічає нас квітами

Липень стрічає нас квітами, квітами, квітами,

Сонце жбурляє промінчики,

Парить, бо буде гроза.

Верби  колишуть нам вітами, вітами, вітами,

Хвилі   торкають камінчики

Й хутко тікають назад.

Йшла   вінничанка покосами, росами, росами,

Ніжками босими білими  

Йшла по колючій стерні.

ПтАшки  під ноги пір′їночки зносили, зносили,

В милого друга поцілили

Там, на проклятій війні.

Йшла вінничанка заквітчана,  дівчина, дівчина,

Горда струнка україночка

Йшла у далекі краї.

Горем вона не скалічена, долею мічена,

Й кожна пташина пір′їночка

Серце втішала її.