Не питайте, мамо
Не
питайте, мамо, чом не сплю ночами,
Що
щоночі грима в небі над Дніпром.
Чом
гудуть сирени, не питайте, мамо,
То,
напевне, буря й злива за вікном.
Не
лякайтесь, мамо, з тої громовиці
Нам
не буде лиха, спіть уже, молю.
Град
поволі вщухне, із вогню та криці,
Знову
буде тихо, може й я посплю.
Не
сумуйте, мамо, схаменуться люди,
Бо
війна не вічна, як не вічні ми.
Буря
теж, так само, скоро сонце буде,
І майне промінчик щастя між людьми.
Не
питайте, мамо, чом схилились віти,
Нахилились
долу віти недарма.
І
чому Максимко не приносить квіти,
На
могилу квіти я ношу сама.
