Размышления на печерских холмах (1993)

РОЗДУМИ НА ПЕЧЕРСЬКИХ СХИЛАХ
 
Погожої майської днини
Здерусь на печерські я кручі,
Де запах бузковий лине
Й Дніпро такий синій, блискучий.
 
На схилах цих гуляв колись Тарас.
Так само цвів бузок в шаленому безумстві.
Здалося, крізь віки він дивиться на нас,
Такий ще молодий, безжурний і безвусий.
 
Не морщать ще чоло заслань важкі роки.
Тарас про них не зна, радіє ясній днині.
Мрійливо зазира до нас через віки:
-"Як вам живеться в вільній Україні?
  
Чи ще цвітуть сади? Чи не змілів Дніпро?
Чи на Печерську чуть ще пісню солов"їну?
Чи в ваших душах є завзяття і добро?
Чи вірите в Христа? Чи любите Вкраїну?"
  
Тарасе, не журись. Заснулі покоління
Вже розбудив твоїх поезій звук.
Зійшло тобою сіяне насіння.
До нього ми ще докладемо рук.
 
Наш рідний край ще буде процвітати.
На схилах цих не змовкнуть солов"ї.
"І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі".