О русском стихосложении (вопросы теории)

Справжнє лицарське кохання

Справжнє лицарське кохання
Тип произведения:
Юмор
 

                                                  Callisia

 

Я чекав на тебе зрання

У одній із веж

Дарувать тобі кохання,

Що не знає меж.

 

Невгамовні і шляхетні,

Наче у ві сні,

Ми кохались на паркеті,

В башті навісній,

 

В казематі на гарматі,

В камерах тюрми,

Бачили б батьки  пихаті

Що творили ми.

 

Знять хотів я  обладунки,

Шепотіла: – «Ні.

Я принцесса і чаклунка.

Прямо у броні

 

Ти  бери мене, юначе,

Будь твердий, як сталь.

Зможу я, я не заплачу».

Як гірський кришталь

 

Чарували  твОї очі.

Шаленію я

І тебе все хочу, хочу,

Ти моя, моя…

 

Застогнала і зомліла,

Поруч я упав,

Сукня твОя біла-біла

Не для тих забав.

 

Ми кохались,  як востаннє,

І палали теж.

Справжнє лицарське кохання,

Що не знає меж.

 

 
 
+4
90
01:48
+1
В казематі на гарматі — це круто.
02:13
+1
Лицарське кохання таке палке...
Здається, тут стає гаряче pardon kiss