Ревтрибунал

І матері дітей своїх лякали -
ЧеКа.
Конвеєр невблаганний, мов їз сталі -
Ревтрибунал.
Романтики карателями стали -
За ідеал?
Вогонь червоного терору без кінця,
Не знає меж.
А ти, юначе з Тростянця,
Ти з ними теж?
Хоч я боєць і комуніст, я не такий,
Бо я письменник-гуманіст,
Я Хвильовий.
Терором щастя здобувать -
То хибний шлях.
Бо злом нам зло не подолать,
І страхом страх.
Що краще в зарубіжній є культурі, 
Візьмемо те,
Й збудуємо нову літературу
У ВАПЛІТЕ.
Романтики відродження 30-х,
Співці комуністичної мети.
Невже боялись ваших слів печатних
Кати?
Таки боялись. Знов репресій хвиля.
Втомлені очі..
Коли за ним прийдуть? Може в неділю?
Чи цеї ночі?
Де ж вихід? Тужно тягнеться до сталі
Його рука.
Украйною текла РІКА ПЕЧАЛІ
І СЛІЗ РІКА.
Читаючи Миколу Хвильового,
Душа щемить.
Загинув він. Залишилося слово.
Його не вбить.