Мамо ж моя, Мамо

Мамо ж моя, Мамо
Тип произведения:
Авторское
А пам'ятаєш, як десь восени,
Сиділи під пледом, у нас на селі.
Під зоряним небом вночі.
Я питав тебе Матінко,
Крове моя,
Як бути дорослим, сміливим,
Рішучим як стать.
Не скажу правду, 
Скільки на той час мені було,
Але ж знаю напевно,
Кудись дуже сильно торопиться, 
Верніш, поспішає наш час.
І ось дивись, як я виріс,
Чому я навчивсь. 
Мені вже десь трошки за двадцять,
Робота, дівки, гульки до світанку.
Рідши став бачити, я блеск твоїх оченят.
На моєму годиннику їде четверта година ранку.
Та де б і з ким я не був,
Я пам'ятаю завжди, 
Твій Ангел-Хранитель, десь поруч, він нас збереже.
Мабуть не вистачить слів на людськом язику,
Щоб зміг передати я свою до тебе любов. 
Ти сяєш значно яскравіше всіх тих зірок,
Ти, мабудь, і є той самий Ангелок,
З біленькими крильцями, що ховаєш за спиною,
Щоб у людей не визвать підозр.
Моє серце, моя ріднесенька Мамо, 
Я вдячний тобі, за все що я вмію, 
За те що ще встигну, чи поки не зміг. 
Обіцяю, не здамся! 
Руки не покладу,
Піду до кінця,
Так ти мене вчила, 
Як впаду я, витру землю, підіймусь,
Шлях буде тернистим, зі схилами десь,
Я бачу вже зараз, декілька каменів, 
Ще більше тут валунів. 
З твоїми молитвами Матінко, не страшні вогонь та вода,
Я зараз пригадав твої руки,
По щоках прокотилась вода.
На моєму годиннику вже о пів на шосту,
Піду за цигаркою я.
Нужбо Мати, не плач, скоріш прибери сльозу!
Я скоро вже буду вдома, 
Обіймеш свого десь блукаючього,
Першонародженого,
Завжди для тебе малого,
Максимку свого.
+1
50
RSS
Нет комментариев. Ваш будет первым!