Наша воля

Тип произведения:

Авторское

Віковічні тополі
У квітучому краї.
Ми бажаємо волі
І за це нас вбивають.

Так було всі часи
І така наша доля,
Наче краплі роси
Притамана нам воля.

Наче мальви в саду,
Як вода у криниці.
Крізь обман і біду,
Гуркіт грому і криці.

Вздовж чумацького шляху
Гомоніли тополі,
Йшли бундючнії ляхи
Відібрать нашу волю.

Йшли сіпахи й ординці,
Йшли стрільці-московити,
Нас здолать поодинці,
Нашу волю убити.

Знов зерно проросте
У родючому полі.
Нас вбивали за те,
Що ми прагнули волі.

Та злітались орли,
Проростала пшениця,
Нас здолать не могли
Ні вогонь, а ні криця.

Наче в давні часи
Знову обрій палає,
І відлуння грози
Над усміхненим краєм.

В вирі горя і болю
Чорні круки літають,
Ми бажаємо волі
І за це нас вбивають.

На простори полів,
Як бувало давненько,
Знов скликає орлів
Заклопотана ненька.

Навигация:

← Сам себя зову балбесом

Русские →