Кохання, - Посейдона та рибачки...
Тип произведения:
Авторское
Кохання, - Посейдона та рибачки...
Шале море, піняться хвилі!
Невгамовний - північний вітер!
Хрипко - рвучко!..
З морем, - таємно, веде розмову, -
Тісно розмовляючи - з морем, наодинці...
Багато - біля вітру історій, оповідань,
Казок - забутих, і сказань - древніх...
У просторі безкрайньому, - мороку оголошуючи, -
Часом, - розповіді та оповіді, - вітер перервавши, -
Раптом замовкне... і раптово...
Почне, завивати закляття, - Едди та Руни...
Темно – таємничі, і чаро – могутні!
І – тоді, у первородстві – своєму;
Голі, - збуджено - кричущі, і стогнуті...
І Пристрасно - дихаючі, -
і розпусно - безсоромні, вульгарні чада!
З хвиль - з′являючись, - скачуть, - над хвилями,
В оргіях - диких... і розбещено - вульгарних, -
Cоітіях... друг - з одним...
Тим часом... далеко - від цього...
По мокрому - піску...
Увечері - холодним та дощовим,
Іде мандрівник, - уздовж берега морського...
Заколотне серце, кипить - у ньому!
Мчать - у ньому... хвилі і вітру!..
Куди – не ступить він,
Звідти – сиплються іскри! -
Тріщать раковин, - морські купки!
У плащ чорний - кутаючись,
Крокує він - швидко,
Серед ночі - грозовий,
І здалеку - вогник його вабить!
Коротко, вітаючи своїм світлом, - мерехтлива...
У бідній хаті, самотній - рибальській, -
Живе, самотня – рибачка, на березі моря.
Молода – струнка, вона – і прекрасна!
Але бідолашна... глуха, і німа - з народження...
Сидить перед пiчкою вона, і уважно дивиться -
Як лютує буря, - і злива ллє - за вікном!
І в полум′я, кидає - тріскучий хмиз, -
І прекрасними, чуттєвими – губками, –
Дує - на полум′я...
І в трепетно - прекрасному сяйві,
Чарівно - прекрасні: квітуче личко, гарна шия.
Пружні великі, високі, - манливі - груди,
Струнка талія, збудливо - округлі, і великі - сідниці,
Пишні, широкі, міцні - привабливі - до себе стегна ...
І округле - ніжне плече - її, -
Маляче - з-під грубої, сірої сорочки...
І клопітка, біло - прекрасна, - ручка - її поправляє, -
Строкату грубу спідничку, - на пишних,
І привабливо - збуджуючих, - широких стегнах...
Але раптом - двері відчинилися,
І входить у хатину, - блукач - нічний,
З любов′ю та ласкою - він дивиться...
Дивно - манливу, - жінку...
Не трепетно - боязку,
Не тремчу - перед ним, як лілея -
На сильному вітрі...
І - назем кидає - свій плащ, -
Голий - по - пояс, - м′язисте і сильне, - тіло своє, -
Він – любовно, і з ніжними почуттями, – каже – їй:
- "Бачиш, струнко - прекрасна, і пристрасно - приваблива, діва - рибалка,
Як слово, своє я тримаю...
Я обіцяв - і прийшов, - за ласкою та любов′ю твоєю...
І прийшов - зі мною, - той колишній час,
Коли сходили – ми боги, до людських – дочок земних,
Обіймали, - ми пристрасно, дочок - людських, на - любовному ложі,
І в - соїтах актуальних, - доставляли їм задоволення - неземні...
І з ними – народжували;
Ми боги – небес та морів, – що зійшли до вас – на землю! -
Скіпетроносних царів, найбільших імераторів,
І героїв, що колись, землю дивували...
Але втім... молода - рибачка...
Не стався, - до божества мого, - так серйозно...
А краще, - накрий на стіл, і роби мені чаю, - та з ромом!
Ніч хододна, - і в таку погоду, - зябнем навіть, - і ми...
Боги – вічні, – і ходимо потім, –
З найбожественнішим нежитем, і кашлем безсмертним..."
- "А потім... Іди...
Постелі... нам ліжко,
Привабливо - приваблива,
Молода діва - рибачка,
Цю дощову і холодну ніч -
Проведу я, - в обіймах палких -
Любовних твоїх, - гарячих та пристрасних...
Я бачу… живеш – ти одна…
Без ласки чоловічої, - і обіймів...
І без почуттів... взаємних та любовних...
Не бійся мене... Я хоч і бог,
Але, взаємно та ніжно, любити – я вмію...
Іди ж, сміливіше!.. готуй, - нам ліжко!..
О!струнко - прекрасна,
І пристрасно - приваблива, діва - рибалка! -
Прийду я... до тебе зараз..."
Так сказав - пасейдон,
І сів, - він за стіл...
Вечеря - приготовлена... їсти - з апетитом...
У відповідь... глухо - німа...
Молода, і чудово - прекрасна, -
Діва - рибачка, щиро - дивлячись, на поседона.
Схвально, - похитала -
Чарівно - чудовою головкою, -
І чуттєво, – усміхнувшись – пасейдону...
Швидше, - поспішила до себе, -
У маленьку кімнатку...
Готуватися, - до любовних обрядів...
І взаємної - кохання...
------------------------------------------------------------------------------------------
Любовь, - Посейдона и рыбачки...
Безумствует море, пенятся волны!
Неугомонный - северный ветер!..
Хрипло - порывисто!..
С морем, - тайно, ведет разговор, -
Тесно беседуя - с морем, наедине...
Много - у ветра историй, рассказов,
Сказок - забытых, и сказаний - древних
В пространстве бескрайнем, - мрак оглашая, -
Порой, - рассказы и сказания, - ветер прервав, -
Вдруг замолкнет... и внезапно...
Начнет, завывать заклятья, - Эдды и Руны...
Темно - таинственные, и чаро - могучие!
И - тогда, в первородстве - своем;
Обнаженные, - возбужденно - кричащие, и стонущие...
И Страстно - дышащие, - и распутно - бесстыжие, пошлые чада!
Из волн - появляясь, - скачут, - над волнами,
В оргиях - диких... и разнузданно - пошлых, -
Cоитиях... друг - с другом...
Между тем... вдали - от этого...
По мокрому - песку...
Вечером - холодным и дождливым,
Идет путник, - вдоль берега морского...
Мятежное сердце, кипит - в нем!..
Несутся - в нем... волны и ветра!..
Куда - не ступит он,
Оттуда - сыплются искры! -
Трещат раковин, - морских кучки!
В плащ черный - кутаясь,
Шагает он - быстро,
Среди ночи - грозовой,
И издали - огонек его манит!
Кротко, приветствуя светом своим, - мерцая...
В бедной хате, одинокой - рыбачьей, -
Живет, одинокая - рыбачка, на берегу моря...
Молода - стройна, она - и прекрасна!
Но бедняжка глуха, и нема - с рожденья...
Сидит перед печкою она, и внимательно смотрит -
Как ярится буря, - и ливень льет - за окном!
И в пламя, бросает - трескучий хворост, -
И прекрасными, чувственными - губками, -
Дует - на пламя...
И в трепетно - прекрасном сиянье,
Волшебно - прекрасны: цветущее личико, красивая шея...
Упругая большая, высокая, - манящая - грудь,
Стройная талия, возбуждающе - округлые, и большие - ягодицы,
Пышные, широкие, крепкие - влекущие - к себе бедра...
И округлое - нежное плечико - ее, -
Манящее - из под грубой, серой сорочки...
И хлопотливая, бело - прекрасная, - ручка - ее поправляет, -
Пеструю грубую юбочку, - на пышных,
И влекуще - возбуждающих, - широких бедрах...
Но вдруг - дверь распахнулась,
И входит в хижину, - скиталец - ночной,
С любовью и лаской - он смотрит...
На дивно - манящую, - женщину...
Не трепетно - робкую,
Не дрожащую - перед ним, как лилия -
На сильном - ветру...
И - назем бросает - свой плащ, -
Обнажив - по - пояс, - мускулистое и сильное, - тело свое, -
Он - любовно, и с нежными чувствами, - говорит - ей:
- "Видишь, стройно - прекрасная, и страстно - влекущая, дева - рыбачка,
Как слово, свое я держу...
Я обещал - и пришел, - за лаской и любовью твоею...
И пришло - со мною, - то прежнее время,
Когда сходили - мы боги, к людским - дочерям земным,
Обнимали, - мы страстно, дочерей - людских, на - ложе любовном,
И в - соитиях животрепещущих, - доставляли им удовольствия - неземные...
И с ними - рождали;
Мы боги - небес и морей, - сошедшие к вам - на землю! -
Скиптроносных царей, величайших императоров,
И героев, - некогда, землю дививших...
Но впрочем... молодая - рыбачка...
Не относись, - к божеству моему, - так серьезно...
А лучше, - накрой на стол, и делай мне чая, - да с ромом!..
Ночь холодна, - и в погоду такую, - зябнем даже, - и мы...
Боги - вечные, - и ходим потом, -
С наибожественным насморком, и кашлем бессмертным..."
- "А затем... Пойди...
Постели... нам постель,
Притягательно - влекущая,
Молодая дева - рыбачка,
Эту дождливую, и холодную ночь -
Проведу я, - в объятьях пылких -
Любовных твоих, - горячих и страстных...
Я вижу... живешь - ты одна...
Без ласки мужской, - и объятий...
И без чувств... взаимных и любовных...
Не бойся - меня... Я хоть - и бог,
Но, взаимно и нежно, любить - я умею...
Иди же, смелее!.. готовь, - нам постель.!..
О! стройно - прекрасная,
И страстно - влекущая, дева - рыбачка! -
Приду я... к тебе сейчас..."
Так с сказал - Посейдон,
И сел, - он за стол...
Ужин - приготовленный... вкушать - с аппетитом...
В ответ... глухо - немая...
Молодая, и чудно - прекрасная, -
Дева - рыбачка, искренне - взирая, на Посейдона...
Одобрительно, - покачала -
Волшебно - прекрасной головкой, -
И чувственно, - улыбнувшись - Посейдону
Поскорее, - поспешила - к себе, -
В маленькую комнатку...
Готовиться, - к любовным таинствам...
И взаимной - любви...