ПРОЛІСКИ

Навіжені  розходилися гармати,

Розлетілись, налякались гайворони.

Вийшла мати, мовчки стала біля хати,

А від хати – лиш стіна, на ній ікони.

Матір Божа на іконі  сумувала,

Що не в змозі те обійстя захистити.

Зимувала,  мати в льосі зимувала.

Потепліло,  із землі пробились квіти.

Подивилась на ті проліски  тендітні,

Не бояться не розривів, ні негоди.

Тре садити, як земля доспіє в квітні,

Треба жити, хай що роблять ті заброди.