Відгук на вірш Лесі Українки «Вечірня година (коханій мамі)"

До 152 річниці з дня народження Лесі Українки

"Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Уже заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!

Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише".

              Леся Українка, 1889

І знов скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць здаля в віконце

І колискову співають зорі,

Та не заснуло  в Украйні горе.

Ой, не  приспали  ті зорі лихо,

Невже співали занадто тихо.

І  знов у небі гримить-гуркоче,

Дітей лякає в тривожні ночі.

Тривожні очі, ніч невесела

Знов  обгорнула міста і села,

Знов прилітає, гримить-палає,

Нема негоді кінця і краю.

Та тій негоді дамо ми раду,

Ти з нами, Лесю, і ми за правду, 

Весна настане, біда розтане

І  сонця усміх загоїть рани.