Знову в небі гримить на світанку

Не згодяться ні лижі, ні санки,

Капа дощик і сонце за мить.

Знову в небі гримить на світанку

І вночі час від часу гримить.

Я вдягаю тонюсінький плащик,

Скільки, друже, тієї зими,

І нагадує дощик-обманщик –

Не забудь, парасольку візьми.

Знову в небі гримить потихеньку,

На високих підборах піду.

Хоч помру я струнка і гарненька,

Раптом небо накличе біду.